Процес та поняття адаптації

Поняття адаптації є одним із ключових у дослідженні живого організму, оскільки саме механізми адаптації, виробленні в результаті тривалої еволюції, забезпечують можливість існування організму в мінливих умовах середовища.

З цим поняттям пов’язують утруднення в навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку. Цілком природно, що подолання тієї чи іншої форми дезадаптивності повинне бути спрямоване на усунення причин, що її викликають.

Отже, адаптація – процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.

Психічна адаптація – це процес взаємодії особистості з середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значимих ланцюгів. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних потреб. Адекватна форма поведінки при задоволенні потреби – це така форма поведінки, що не перешкоджає можливості задоволення іншої основної потреби.

До основних потреб належить: потреба в безпеці, фізіологічні потреби, потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, потребі в самоствердженні, самовираженні й у розвитку.

Ефективність процесу адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров’я ліцеїста.

Будь-яке порушення збалансованості системи особистості-середовища (недостатність психічних (здібності, особистісні властивості) чи фізичних (особливості функціональних систем) ресурсів індивідуума для задоволення актуальних проблем, неузгодженість самої системи потреб, побоювання, пов’язані з ймовірною нездатністю реалізувати значущі прагнення (цілі) у майбутньому, нові вимоги середовища) – можуть стати джерелом тривоги.

Якщо рівень тривоги не перевищує середніх показників, то в такому випадку вона обумовлює цілеспрямовану поведінку. ЇЇ позитивна динаміка вказує на адекватність використовуваних засобів і способів.

Процес адаптації починається із ситуації незадоволення потреб і закінчується ситуацією їх задоволення.

Таким чином, основними критеріями, що виявляють дезадатованність, є: нервово-психічне напруження, стан підвищеної тривоги і фрустрації, негативне ставлення до себе.

Дезадаптованість ліцеїстів приводить до неадекватної, погано контрольованох поведінки, конфліктних стосунків, перекручувань в особистісному розвитку, проблем у навчальній діяльності. Ці порушення є не лише наслідком дезадаптованості.

Причини навчальної дезадаптації різні: низький рівень розвитку загальних здібностей, високий ступінь емоційної нестійкості, не сформованість мотиваційної сфери, високий рівень домагань на тлі низьких можливостей, характерилогічні особливості, незрілість психіки, особливості сімейного виховання, стиль керівництва педагогів тощо.

Отже, для кращої адаптації ліцеїстів необхідне гідне виховання в сім’ї, підтримка і налаштовування на позитив.

Для кращого розуміння

Підтримка та довірчі стосунки з вихователями, вчителями та батьками є запорукою психологічного здоров’я дитини. Підлітковий вік — це проживання себе дорослим і дитиною одночасно. Це той вік, коли є ситуації, аби побути в позиції дитини, проте бувають моменти, коли хочеться бути лідером і приймати самостійні рішення.

Підліткам надзвичайно складно через вразливість психіки, гормональні перебудови, важливість дружби і стосунків з тими, що знаходяться поруч. Саме в цей момент формується власна ідентичність підлітків. І лише ми, дорослі, можемо запобігти закарбуванню травматичного досвіду у свідомості підлітків, їхніх думках та емоційних реакціях.

У підлітків може виникати гостре відчуття безпорадності. Важливо допомогти їм усвідомити, на що вони можуть впливати, а на що, на жаль, ні. Усвідомлювати це варто навчитися їх самостійно. Батьки можуть підштовхувати, розмовляти, але не нав’язувати. Та часом без фахівця з цим важко впоратися. Щодо речей, на які ми можемо впливати, варто дати змогу підлітку приймати власні рішення та отримувати різний досвід. Це важливо для майбутнього.

Зараз складно будувати довгострокові плани, шукати опори для цілепокладання. Такими планами можуть стати стосунки та дружба. Бо на них ми дійсно можемо впливати, незважаючи ні на що. Як підтримувати стосунки, дружити, як виходити з певних ситуацій у дружбі — навичка, яка стане в нагоді не тільки для подолання тривоги чи невпевненості в собі, але й для побудови кар’єри. Тут також важливі хобі та фізична активність.

Жити - означає розвиватись. Радість – це, певно, найкращий спосіб побороти труднощі.

Як допомогти собі впоратись зі своїми емоціями:

1. Приділяйте увагу практикам самостійного ухвалення рішень та особистої відповідальності.

2. Вивчайте та намагайтеся зрозуміти свої емоції. 

3. Розширюйте свій світогляд — це допомагає розвивати гнучкість.

4. Звертайтеся по зворотний зв’язок до людей навколо та близьких. За потреби обговоріть із ними свої емоційні реакції.